Стан озимих зернових: найкраще перезимували вітчизняні сорти, найгірше – посіви після соняшника

74 переглядів
6 хв читати

Цьогорічна календарна зима для озимих зернових культур видалася загалом доволі сприятливою, якщо брати до уваги результати останнього визначення життєздатності рослин, яке проводилося в більшості зерносіючих регіонів країни на початку третьої декади лютого, а також візуальний огляд посівів в кінці другої декади березня.
Як правило, кількість втрачених рослин не перевищує 2–5 %, що відповідає, як відомо, природній зрідженості озимини після зимівлі за нормальних погодних умов.
Разом з тим, зерновиробники стали свідками принаймні 3 хвиль похолодань різної інтенсивності, які відмічалися в кінці грудня та в другій і третій декадах січня. Доволі холодною була також погода в кінці першої та впродовж більшої частини другої декади березня.

Суттєвої шкоди морози не принесли, оскільки температурні показники в більшості випадків були значно вищими за критичну температуру вимерзання пшениці і, навіть, ячменю озимих, але рослини після останнього зниження температури повітря втратили значну частину вегетативної маси. Особливо це стосується окремих сортів іноземної, зокрема,

французької та німецької селекції, які менш адаптовані до таких умов зимівлі, ніж вітчизняні сорти, але високопродуктивні і доволі поширені в зерносіючих господарствах більшості областей України.

Середня температура повітря впродовж календарної зими склала -0,5 °С, що було на 2,3 вище середньої багаторічної норми. Такий підвищений температурний режим відмічався вдруге за останні п’ять років і сприяв успішній перезимівлі рослин.
До речі, кількість опадів, які випали на протязі грудня–лютого склали в середньому 92,6 мм, що виявилося на 16,4 мм менше від кліматичної норми. Впродовж перших двох декад березня випало близько 23,3 мм опадів, що майже відповідає середнім багаторічним показникам.

На сьогоднішній день запаси продуктивної вологи в грунті у більшості випадків наближаються до середніх багаторічних значень і характеризуються як достатньо добрі та задовільні.

По завершенні зимового періоду найкраще почувається озимина після рекомендованих попередників (чорний пар, горох, ріпак тощо), де рослини знаходяться у фазі кущіння і здатні забезпечити при подальших сприятливих погодних умовах та якісному догляді порівняно гарний врожай.

Значно гірше виглядають посіви озимини після соняшника, де рослини в кращому випадку знаходяться на початку фази кущіння або утворили лише два пагони. Але така ситуація на полях не є критичною і за помірної температури повітря та достатньої вологозабезпеченості грунту після відновлення активної вегетації озимини може суттєво покращитися – рослини матимуть змогу розкущитися, накопичити достатню вегетативну масу та забезпечити порівняно високу індивідуальну продуктивність.

Подібне явище спостерігалося, наприклад, в 2008 та 2016 рр., коли визначальним фактором в нормальному розвитку озимих зернових культур виявився надзвичайно сприятливий гідротермічним режим квітня місяця.
Цьогорічне стійке відновлення активної вегетації пшениці озимої та інших озимих культур, тобто перехід середньодобової температури повітря через +5 °С в бік підвищення, слід очікувати в строки, близькі до звичайних (23–25 березня), що все ж таки не виключає в подальшому інтенсивне нарощування температури повітря та тривалу відсутність продуктивних опадів. В такому разі неминучим буде гальмування процесів росту, розвитку кореневої системи та кущення рослин, що неодмінно призведе до зниження врожайності.

Першочерговим заходом є підживлення посівів азотом по мерзлоталому грунті,

яке з підвищенням температурних показників здатне суттєво прискорити регенерацію рослин та стимулювати нарощування їх вегетативної маси. До речі, цей технологічний захід вже проведено у більшості господарств на початку другої декади лютого та в першій половині березня.

Насамперед це слід робити на нормально ущільнених, але недостатньо розвинених з осені посівах, що дасть змогу рослинам швидко відновити та збільшити надземну частину. Добре розвинені посіви, де озимина має 3–4 і більше пагонів, а таких в цьому році не дуже багато, слід підживлювати дещо пізніше – в кінці весняного кущіння рослин переважно локальним та позакореневим способом. При цьому не слід повністю розраховувати на прикореневе (локальне) підживлення озимини, оскільки слід пам’ятати, що з пересиханням верхнього шару ґрунту ефективність внесених таким чином добрив різко знижується. Такі підживлення, особливо за посушливих умов степової зони, бажано проводити при першій можливості виходу агрегату в поле, коли ґрунт ще є достатньо зволоженим – як правило, це кінець березня – початок квітня.
Вважається, що на парових полях для одержання сильного і цінного зерна потрібно вносити 60–90 кг/га д. р. азоту, а після непарових попередників – не менше 90–120 кг/га, причому у вологі роки, коли складаються сприятливі умови для засвоєння поживних речовин, дози його можуть бути підвищені до 150 кг/га д. р. залежно від стану посівів.

Стан більшості посівів озимих зернових колосових культур є порівняно добрим та задовільним, а тому, якщо подальший гідротермічний режим буде сприятливим, є вагомі підстави зробити попередні прогнози щодо формування врожайності, яка буде наближатися до середніх багаторічних показників.

Але говорити про це ще зарано, попереду більша частина календарної весни, погодні умови якої в поєднанні зі своєчасним і якісним доглядом за посівами багато в чому будуть визначальними у забезпеченні очікуваних результатів.