Житомирщину обстрілюють з різних сторін ­– речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат

73 переглядів
15 хв читати

21 березня в інтерв’ю журналістці “Українського радіо “Житомирська хвиля” Ірині Самарцевій речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат розповів про роботу сил Протиповітряної оборони. Про те, звідки обстрілюють Житомирщину, як відслідковують рух об’єктів у повітрі, чи може людина за звуком розрізнити, що саме прилетіло, та чому треба йти в укриття, коли лунає сирена.

Зараз один з меседжів, які чуємо в Україні постійно ­– це прохання закрити небо або ж дати нам літаки, системи протиповітряної та протиракетної оборони, аби ми самі це зробили. Який з цих двох варіантів кращий для України?

Перше, що ми просили у країн Європи та НАТО, це закрити небо – тобто надати допомогу у перекритті повітряного простору та убезпеченні наших атомних станцій, яких в Україні є п’ять. Зрозуміло, що ми розраховували на таку підтримку. Втім, зрозуміло також те, що країни НАТО не хочуть іти на конфронтацію з Росією. Жодна країна світу не зголосилася на такий крок. Тому ми готові закрити небо самі і ми вже це робимо. Ми маємо свої повітряні сили, свої засоби протиповітряної оборони, свої винищувачі.

Противник несе втрати, але несемо їх і ми. Хоча у них втрати значно більші від наших. Але треба врахувати, що зараз ми захищаємо небо технікою 80-х років виробництва. Їхня техніка на голову вища за нашу. Противник кількісно і якісно нас переважає. Тому нам вкрай необхідна допомога країн Заходу сучасними засобами протиповітряної оборони – зенітно-ракетними комплексами середньої та великої дальності, а також винищувачами. Мова йде, як про техніку радянського виробництва – С-300, Бук М-1, літаки МІГ-29 і літаки типу СУ, – так і про західні зразки техніки, які є значно більш сучасні і які ми хотіли б мати на озброєнні. Це літаки типу F-16, F-15 в певних модифікаціях, Таким чином ми могли б стояти і битися на рівні у небі з противником, який суттєво нас переважає на сьогоднішній день.

Але якщо ми даємо відсіч ворогу навіть із не настільки сучасною зброєю, тоді легенда про високоточну російську зброю якось трохи не клеїться. І ще одне про високу точність – чому ракети російських військ потрапляють у житлові будинки, а не в ті цілі, про які заявляє противник? Це неточність чи тактика?

Звісно, росіяни вихваляються своїми “не имеющими аналогов” технологіями, але ми розуміємо, що це все байки. Хоча треба віддати належне – весь цей час ворог не сидів склавши руки. Користуючись надприбутками від нафти та газу, вони суттєво нарощували свій військовий потенціал. Військово-промисловий комплекс працював дуже потужно і вони наростили ракетне озброєння. Деякі ракети у них дуже сучасні, починаючи з 2010 року і вищих років випуску – вони таки летять в ціль. Але ми бачимо удари по телевежах у Вінниці, Києві та інших містах. Це треба попасти фактично в антену. Високоточна ракета летить низько над рельєфом місцевості і попадає з точністю до 10 метрів. Такі ж ракети потрапляли в Харківську обласну воєнно-цивільну адміністрацію – на головну площу міста впав снаряд і говорити про те, що вони промахнулися, навряд чи можна. Це було зроблено спеціально. Навмисно завдаються удари по містах саме ракетним озброєнням. Тактика нашого ворога – це повітряний тероризм, який має бути покараний світовою спільнотою в найвищих інстанціях. Найвище покарання за це має понести путін і його банда,

яка управляє в кремлі. Якщо говорити про бомбардування, зокрема, Житомирщини, Києва, Харкова, Ізюма, Маріуполя, їм ракети шкода на такі речі, тому що ракети – надзвичайно дорогі штуки. Тим більше, коли йде мова про використання таких речей, як гіперзвукові ракети, про які вони кажуть. Хоча ми ще не маємо підтвердження, які це саме ракети. Американці заявляють про використання цих ракет, але і ми бачимо у себе, що ціль надзвичайно швидка. Менше від заявлених характеристик, але вона є. Такі цілі ми спостерігаємо. Тому вони вдаються до бомбардування мирного населення, як реактивною артилерією, так і некерованими авіаційними бомбами 100, 250, 500 і більше кілограмів, які летять у вільному падінні і, зрозуміло, потрапляють у житлові будинки та зносять цілі квартали. Це повітряний тероризм. Льотчики, яких вдалося взяти в полон, на камеру заявляють, що вони бомбили цілі за координатами, а коли вже летіли назад, то бачили, що їхніми “координатами” був цілий житловий квартал. Але навіть після цього вони знову летіли це робити. Тому важко говорити про їхню точність.

Це двояке поняття.

Давайте поговоримо про сирени і ставлення до них. Адже є люди, які взагалі не звертають уваги на сирени і не реагують на них.

Бути уважними та піклуватися про безпеку справді потрібно. Повітряна тривога звучить не просто так. Ніхто зараз не застрахований – ми бачимо, що по центру великих міст завдають ударів. Система працює, але не завжди спрацьовує. Однак влада старається максимально попередити людей про небезпеку. Повітряна небезпека є ракетна і літакова. Хоча і з літака теж може бути випущена ракета. Припустімо, літак злітає з території, скажімо, Білорусі і вже з літака випускається ракета, яку надзвичайно важко відстежити. Але в нас працює розвідка, ми отримуємо інформацію з інших джерел і фактично ми всі пуски ракет фіксуємо. Ракета, яка летить за визначеним напрямком, може змінити курс – повернути вправо, вліво, але, як правило, вона летить за певним напрямком і на цьому напрямку поетапно вмикається повітряна тривога, починаючи з північних областей і закінчуючи вже південними – аж до кордону з Молдовою. Тому не треба нехтувати – якщо все-таки є тривога,

то люди повинні знати, що треба берегтися. Повітряна тривога також може бути тоді, коли з’являються в небі літаки, які летять, скажімо, в напрямку Житомира. І треба бути готовим до того, що ракета, як і бомби, можуть бути застосовані.

Як швидко ми отримуємо сигнали тривоги після запуску ракет і зльоту винищувачів, котрі прямують в наш бік? І скільки в нас є часу для того, щоб сховатися після отримання сигналів тривоги?

Тут все залежить від характеру загрози. Тривога вмикається одразу, як виявлено пуск ракети – скажімо, з акваторії Чорного моря. Або літаки, які вилетіли з Барановичів – білоруської території. Кожна ціль, кожна ракета має свою швидкість. Швидкість ракети – 800 кілометрів на годину. Якщо вона вилетіла з Барановичів, то можна вирахувати, що за хвилин 20 вона може бути десь на Київщині. Якщо вона пролітає Київщину і летить далі на південь країни, то, відповідно, треба дивитися по кілометражу та швидкості – за який час куди вона може долетіти. Тут все умовно, тому треба якомога швидше йти в укриття. Тим паче, якщо летить літак – швидкість якого,

припустимо, також 800 кілометрів за годину, він може випустити ракету, яка має значно більшу швидкість. Тоді це вже інший час. Літак має долетіти до цілі і скинути бомбу. Тут у вас є більше часу. Тому та тривога, яка оголошується, має різний часовий проміжок. Її можуть відмінити за пів години, а можуть і за дві години. Сирену відміняють тоді, коли ми побачимо, що повітряна загроза повністю минула.

Звідки обстрілюють Житомирщину? Звучить припущення, що це все ж таки територія Білорусі. Це так?

Обстрілювати Житомирську область “зручніше” з білоруської території – там у ворога зосереджене велике авіаційне угруповання. І підльотний час коротший. Це створює “сприятливі умови” для несподіванки. Є такий телеграм-канал, називається “Беларускі Гаюн” – мабуть, кожен українець на нього підписаний. У цьому каналі пишуть про запуски ракет, зльоти кожного літака – спасибі білоруським партизанам, які сповіщають нас про такі речі. Для нас це додатковий ресурс. Але хочу вам сказати, що обстрілюють Житомирщину з різних боків – як, власне, й інші міста та населені пункти. Обстрілюють навіть з Каспійського моря.

Звідти, наприклад, злітали бомбардувальники ТУ-160, які обстріляли Яворівській полігон на Львівщині.

Російські війська випробовують всі ракети, які в них є на озброєнні. Україна стала, на жаль, полігоном для випробовування цієї зброї. Але ця зброя у них, до речі, закінчується.

Скільки у відсотковому відношенні українське ППО збиває ворожих ракет?

Важко порахувати, бо кожен день хтось заявляє, що збито ракету. Припустімо, стріляють по ракеті три різні підрозділи, починаючи від тієї ж Тероборони, яка стріляє з кулеметів, ПЗРК, а потім все ж таки Бук. І кожен каже: “Я збив ракету”. Тому, коли дивишся всі ці звіти, то розумієш, що ми вже цих ракет назбивали море там. В одному з попередніх своїх інтерв’ю я говорив про 10% – можливо, це було на початку. Нині ми виробили певну тактику та стратегію, тому зараз системи ППО збивають, можливо, і більше, ніж 10% ракет. Але більшість ракет до цілей все ж потрапляє, тому треба бути уважними.

Ракети спеціально створені для того, щоб бути непомітними і уникати систем ППО. Крилата ракета летить за траєкторією недалеко від землі – 50 метрів над землею.

Її запускають над рівнем річки, щоб вона летіла низько. Балістична ракета типу “Іскандер”, які противник часто застосовує, летить по балістиці. Тобто злітає максимально вверх, в космос, і вже з космосу по дузі б’є на великій швидкості по своїй цілі. Крилату ракету збити легше, ніж балістичну. Тривога вмикається тоді, коли обирається курс або видно, що ракета летить. А вони літають цілодобово, їхні літаки ми бачимо на території Білорусії, Криму, Ростовської області – вони там постійно кружляють, по кілька літаків в небі.

А як ви прокоментуєте той факт, що 21 березня було повідомлення про російський винищувач, який зайшов у повітряний простір Польщі?

Так, така інформація була, але це не винищувачі, це чергова провокація Росії з безпілотником. Тобто це один з оперативно-тактичних комплексів, який залетів на територію Польщі. Буквально кілька днів тому вже була така ситуація, коли вони залітали, як на територію Польщі, так і на територію Румунії. В Румунії впав “Орлан-10”, інший же ж безпілотник був збитий нашою системою ППО, повертаючись з Польщі. Свого роду “заробітки” – полетів у Польщу,

пофотографував там об’єкти і вже повертався, коли наші ППО його ганяли-ганяли і наздогнали по дорозі назад. Це був такий самий випадок. Станом на зараз про нього поки немає більше інформації.

Чи може звичайна людина за звуком розрізнити, що саме летить чи прилетіло?

Не може. Звук крилатої ракети, яка летить, схожий на звук реактивного двигуна. Фактично і є такий двигун. Вона летить дуже низько, тому звук такий пронизливий, як від винищувача чи від реактивного літака. Люди часто кажуть, що пролетів літак. Були випадки, що пролетів вертоліт і тероборона швидко доповідає, що це реактивний винищувач. Навіть тероборона, яка стоїть зі зброєю, не завжди правильно визначає по звуку.

Те саме стосується і вибухів. Треба бути таким же експертом – провести не один місяць в ООС, щоб визначати приліт міни, снаряда 152 міліметри чи танкового снаряду.

Щодо переваг у повітрі. До початку бойових дій розвідка та іноземні держави повідомляли, що в авіаційному компоненті противник переважав нас у співвідношенні один до шести. Яким сьогодні є це співвідношення? Наскільки воно скоротилося?

Ми маємо підтверджені Генштабом дані, що ми збили вже до сотні їхніх літаків різних типів (на момент публікації інтерв’ю – 102 літаки) і 120 вертольотів. У них було плюс-мінус 450 літаків і 250 вертольотів. У нас значно менше авіаційних втрат.

Долаючи технікою 80-х років, яка у нас на озброєнні, їхню техніку 2010 року і новішу, наші повітряні сили роблять неможливе. Нам телефонують військові – наші західні партнери ­– і аплодують. Кажуть: хлопці, ви зробили неймовірне. Ніхто не знав, що наші повітряні сили будуть настільки ефективно протистояти ворогу. Ми будемо робити це і надалі, але без допомоги нам робити це буде дуже важко. Хто не контролює небо, то є всі шанси мати поганий результат. Ми контролюємо і надіємося, що перекриємо його повністю.

Тим більше що вже є заява голови Верховної Ради Руслана Стефанчука про підписання 13 країнами світу заяви щодо модернізації української ППО. Такі країни як США, Велика Британія, Польща та інші візьмуться за модернізацію нашої протиповітряної оборони. І ми будемо ще ефективніше виконувати свої повітряні завдання.